Виступ Юлії Тимошенко з нагоди Дня Свободи (відео)

Сьогодні – незвичайний день. Сьогодні - п’ять років нашого Майдану. Сьогодні – День свободи!

Останнім часом мені часто доводиться чути, що День Свободи – не свято. Майдан – не гордість, і взагалі – 5 років тому все було зроблено даремно...

Я розумію людей, які говорять так. Люди втомилися від брудної політики та продажних політиків. П’ять років майже змарновано. Втрачено ілюзії, а надії, якщо й не померли остаточно, то дуже важко та давно хворіють…

Але, попри все, - я твердо переконана - Майдан не був даремно. І День свободи не може знецінитися, здевальвувати, так само як не може знецінитися само поняття Свободи, сама свобода.

Бо люди вийшли не за Ющенка, не проти Януковича. Люди вийшли за себе, вийшли – за Україну. І саме на тому Майдані народилася абсолютно нова вільна Україна з вільними сильними людьми. І так само, до речі, на блакитному майдані люди теж стояли за себе.

Я знаю багато людей, які тоді, на Майдані, вперше в житті заговорили українською мовою.

Я знаю людей, які тоді вперше на Майдані виконували державний гімн України, приклавши руку до серця.

Я знаю людей, які вперше відчули себе приналежними до нації, а також – гордість від того, що вони українці... Хіба можна за цим жалкувати? Хіба може це коли-небудь знецінитися?

Так, деякі політики зрадили Майдан, а люди, які стояли на Майдані виявилися на десять голів вище за політиків… За цим справді можна і треба жалкувати, але ніколи, я прошу Вас, не шкодуйте, що був Майдан, не шкодуйте, що тепер в нашій країні є Свобода… Бо такі події бувають раз на сто чи двісті років, і це самі ті події, якими завжди буде пишатися нація, які увійшли в справжню історію.

Я особисто горда, що була причетна до цього великого і світлого дійства. Я пам’ятаю, що тоді всі іноземні дипломати ходили в помаранчевих краватках.

Я пишаюся ведучою з Першого національного телеканалу з групи сурдоперекладу, яка всупереч інструкціям, в новинах, встигла повідомити: не вірте, Янукович не президент.

Я пишаюся курсантами школи МВС, які в своїй формі вийшли на Майдан і першими сказали, що міліція з народом.

Я пишаюся тими жінками, що брали на роботі відгули і варили борщ в Українському домі…

Я пишаюся людьми, які зносили на Майдан ліки та їжу, ковдри та куртки, які своїм коштом їхали з усієї України захищати себе та свою свободу на Майдан.

І ще, я пишаюся тим хлопцем з Донецька та дівчиною зі Львова, що одружилися на Майдані, незважаючи, що приїхали до Києва з абсолютно різними політичними поглядами…

Я пишаюся Україною, яка тоді проявилася у всій своїй красі і силі.

Чи було тоді страшно цим людям? – Було… – У кожного – родина, робота, бізнес… Все це могли запросто знищити. Але головний результат Майдану – він убив страх перед всесильною та аморальною владою, який заважав відчувати себе вільними людьми.

І ще я пригадую статтю тих часів журналіста Валерія Панюшкіна з "Коммерсанту". Він писав: я сижу в готелі у Києві, а піді мною вирує людський Майдан.

Мені дуже страшно, я боюся, що якась наволоч віддасть наказ відкрити вогонь по людям. Але я знаю, що зараз я вдягнуся, вийду на Майдан і просто перестану боятися. На Майдані тоді не було вже страху…

І я бажаю кожній людині колись пережити те, що пережили всі ті, хто стояв тоді на Майдані, незалежно від політичних наслідків…

І коли мене сьогодні питають, чи вийшла б я на Майдан знову, якби таке повторилося, я, не думаючи, відповідаю: я була б там першою… І я також знаю, що всі ті люди, які сьогодні публічно каються в участі в Помаранчевій революції і кажуть, що "більше ніколи й ні за що", вони обов'язково знову також булі б там. Бо так велить серце…Бо надія та віра ніколи нікуди не зникають.

Україна сьогодні інша. Вона вже не буде такою, якою була до Майдану.

Янукович тоді так і не зрозумів, що він не просто програв президентські вибори 2004 року, він саме тоді програв усі наступні, будь-які вибори. Бо в новій Україні, Україні "післямайданній" такого президента просто бути ніколи не може…

І на закінчення хочу вас трохи повеселити. Днями колишній голова ЦВК, а нині – депутат від Партії регіонів Сергій Ківалов в одному з інтерв’ю сказав, що він упевнений в перемозі Януковича, бо "Віктор Федорович феноменально везуча людина...".

Треба справді мати дуже багату фантазію, щоб людину, яка двічі сиділа у тюрмі, яка двічі з переляку самостійно здала посаду Прем’єра і один раз – президента, назвати везучою...

Мені це нагадало анекдот. Висить оголошення: Пропав песик. Особливі прикмети: одне око, шкутильгає на задню лапу, одне вухо надкушене, іншого – немає зовсім, на обличчі три шрами. Відгукується на кличку "Щасливчик"...

А якщо серйозно, з таким послужним списком як у Януковича в жодній країні в президенти не беруть.

Не взяли в четвертому році - не візьмуть і зараз, бо Україна не потерпить ніколи такого приниження.

Хай ні в кого із нас не опускаються руки. Україна варта того, щоб за неї боротися.

Майдан не був даремним, він був справжньою революцією духу, але зараз я точно зрозуміла, що було великою помилкою найважливішу в житті справу відродження сильної України комусь передоручати, навіть на Майдані. Хочеш щось зробити висококласно – просто зроби сам.

І тому в 2010 році я нічого нікому не передовірю. Зроблю сама.

І ще. Повернення країни назад, в олігархічне минуле – не буде. Просто не допущу!

Україна змінилася. Стала країною вільних, сильних людей. А порядок, чіткий, красивий, демократичний, з наступного року обов’язково наведемо.

Зі святом, рідні мої.

З Днем Свободи. З Днем нашого Майдану!

Юлія Тимошенко з нагоди Дня Свободи. Відео.