Повернення помаранчевої принцеси. Newsweek Poland

У березні, після програних президентських виборів Юлія Тимошенко на довгі місяці зникла з політичного життя. Сьогодні вона повертається у гру як лідер опозиції і головний опонент Віктора Януковича, закликаючи західних політиків гостро відреагувати на сфальсифіковані, на її думку, місцеві вибори в Україні

Міхал Кацевич

Чи залишається Україна все ще демократичною країною? Чи може ми повинні поставити її в один ряд з Росією і Білоруссю?

Як представник опозиції, я повинна заявляти, що демократії в Україні прийшов кінець. Але це не так. Щоправда, стосовно Януковича у мене немає жодних ілюзій, але я маю великі надії, пов’язані з українським громадянським суспільством. Демократія не вмерла, коли 600 журналістів ведуть боротьбу з цензурою. У жовтні на вулиці вийшли студенти, протестуючи проти уряду. Я не скажу, що демократія вмерла, поки існує опозиція, готова боротися з владою. Хоча б викриваючи фальсифікації на місцевих виборах 31 жовтня. Я очолюю цю опозицію…

Але останні місяці – це "бліцкриг" Партії регіонів Віктора Януковича. Відновлено дію Конституції часів Кучми, яка наділяє президента великою владою, а люди нового президента контролюють суди й засоби масової інформації. Тимчасом західна преса заспокоює, що українську політичну сцену вже не роздирають конфлікти.

- Мене шокує, коли лідери тих західних держав, які ми вважаємо взірцями демократії, характеризують нинішню ситуацію в Україні словом «стабілізація». У нас немає ніякої стабілізації. Від імені українського народу я прошу називати речі своїми іменами. Українська демократія в небезпеці – навіть ті маленькі ростки громадянського суспільства й правової держави, які поволі підростали протягом п’яти останніх років, зараз вириваються з корінням.

Я розумію тактику нового президента України. На тлі таких антидемократичних дій, як відновлення старої Конституції, він виголошує правильні, приємні для європейського вуха слова про те, що він хоче реформувати країну. Але ж він просто старається виграти час. Йому потрібні ще кілька місяців, а коли він буде готовий, він впровадить авторитарний режим керованої демократії – такий, як у наших східних сусідів.

Чи так, як у сусідів, недавні місцеві вибори теж можна визнати фарсом?

- Влада мала в руках усі карти: суди, Центральну виборчу комісію, територіальні виборчі комісії, місцеву адміністрацію. За даними опитувань понад 60% українців не вірять, що вибори були чесними. І вони мають рацію.

Уся українська опозиція апелювала до міжнародної громадськості, наводячи факти, що вказують на планування фальсифікації виборів 31 жовтня. Влада навіть у законі записала, що члени комісій мають право видаляти спостерігачів з виборчих дільниць! У законі також записано, що протокол, яким затверджуються результати виборів, буде вважатися дійсним за наявності підписів лише 3 із 18 членів ЦВК. Вони можуть це зробити в будь-якому місці і без свідків.

Влада впроваджує і власні новинки. За новими технологіями активісти Партії регіонів почали створювати партійні осередки під назвою моєї партії "Батьківщина" [входить до складу Блоку Юлії Тимошенко – прим. ред.]. Потім вони реєструвалися в суді і МВС, а відтак висували кандидатів у депутати, унеможливлюючи висування кандидатур справжніх діячів моєї партії. Це шахрайство, зокрема, мало місце в тих областях, де під час останніх президентських виборів я досягла чималого успіху.

Чи можна це взагалі назвати виборами, якщо не важливо, хто і як голосує, але важливо, як буде написаний протокол, і хто підрахує голоси?

Помаранчеву революцію з ентузіазмом підтримувала Європа, особливо Польща. Після п’яти років скандалів у Києві лозунги боротьби за демократію в Україні викликають на Заході алергічну реакцію. Як Ви переконаєте Європу в тому, що варто інвестувати кошти в українські реформи?

- Я звертаюсь до поляків: можна втратити довіру до певних політиків, але не можна втратити пам’яті про прекрасні історичні моменти. Я вважаю, що ми пережили помаранчеву революцію разом із поляками, то була наша спільна революція. В Україні кожний знав, що Польща з нами. Не можна знецінювати цих прекрасних хвилин в історії обох народів через помилки політиків. Сьогодні, як ніколи, Україна потребує підтримки з боку Польщі. Це має бути достатньо сильна підтримка, щоб ми відчували, що тимчасом як інші країни проводять політику подвійних стандартів, ви у Польщі вірите в цінності.

Україна не може стати розмінною монетою в геополітичних іграх.

Я б дуже хотіла вірити в те, що у третьому тисячолітті Європа не буде проводити по відношенню до Януковича політику за принципом: "може він хлопець не з нашої казки, але зрештою це наш хлопець".