Помаранчевий лідер у лещатах. Le Monde

Пьотр Смоляр

29 січня 2010

КИЇВ – Юлія Тимошенко іноді сміється, ніби кокетлива дівчина-підліток, створюючи ілюзію безтурботності. Але в одну мить може здійнятись крижаний вітер. Наприклад, якщо запитати колишнього прем’єр-міністра України про кінець її політичної кар’єри, про який говорять зараз або провіщали після її поразки на президентських виборах майже рік тому. Вона упирається поглядом своїх карих очей в очі свого співрозмовника. "Політологи не повинні виносити вироки. Вони зарано передрекли мій кінець. Краще працювати чесно, не беручи гроші". Лезо. Згадуєш той дивний каламбур, який хором повторюють як її прихильники, так і вороги: Тимошенко залишається єдиним справжнім чоловіком в українській політиці.

Лезо зламалось на початку 2010 року. Воно занадто довго служило для запеклих внутрішніх суперечок всередині її табору, того самого табору демократів, що утворився під час Помаранчевої революції наприкінці 2004 року. Блакитна опозиція Партії регіонів, яка представляла східну російськомовну частину країни, розколотої навпіл, не могла не скористатись зменшенням довіри до неї. За рік новий президент Віктор Янукович та його команда, донецький клан, захопила контроль над судовою системою та органами влади. Наступний етап – парламентські вибори 2012 року.

Їм вигідна апатія європейців. "Владі вдалось приписати собі запровадження політичної стабільності, навіть попри те, що вона зрештою ризикує стикнутись з серйозними економічними проблемами," - визнає один з дипломатів у Києві. Зміцнення повноважень президента цим режимом відбувалось на величезній швидкості, причому вони грубо розправились з конституцією. Здавалось, вони крок за кроком копіюють російську модель "вертикальної влади", хоча українське суспільство є набагато більш енергійним, ніж його великий сусід. "Нажаль, у пострадянських країнах," - підкреслює Тимошенко, - "Олігархія перетворилась на домінуючу форму правління у різних варіаціях: в Україні вона має кримінальну природу і знаходиться у залежності від служб безпеки інших країн".

Зазнавши поразки в другому турі президентських виборів, колишній символ національної незалежності намагалась подолати образу, на яку вона не очікувала, від ворога, якого вона зневажала. Її імідж було серйозно зіпсовано окопною війною всередині помаранчевого табору, в якому їй протистояв колишній президент Віктор Ющенко. За цей час криза охопила національну промисловість, призвівши до скорочення ВВП в 2009 році на 15%. "Міф "Юлія" було зруйновано," - переконує політолог Володимир Фесенко. – "Близько 70% українців не виказали довіри, яку вона символізувала раніше, Мати Терези – за її людяність, принцеси Діани – за її красу та Саркозі – за її гіперактивність. Вона повернулась на десять років назад."

Інший політолог Вадим Карасьов, який вже давно є гострим критиком Тимошенко, сьогодні бачить в ній "єдину захисницю демократії", попри те, що він не плекає ілюзій: "У разі її перемоги на президентських виборах, вона б посадила до в’язниці Януковича та олігархів з його оточення."

Ослаблена, Юлія Тимошенко змушена реформувати та переглянути все: свою партію, свою команду, свою ідеологію, свої лозунги. Оволодіти соціальними питаннями, щоб віднайти дорогу до людей. Її образ не змінився: схожа на корону коса в селянському стилі, бездоганний одяг. І її рідкісна харизма. З її фракції у Раді (парламенті) пішло близько тридцяти депутатів, яких або купила, або залякала Партія регіонів. В західній частині країни, яка історично її підтримувала, виникла нова загроза у вигляді радикальної націоналістичної партії "Свобода". Однак Тимошенко отримала мимовільну підтримку: підтримку режиму, який вирішив звести з неї рахунки через судову систему. І ось вона стала жертвою.

Аудит – це нове магічне слово. Воно віддає безпощадними методами бухгалтерського обліку, правдою цифр. Це – зброя залякування та репресій, якою погрожує держава. Ідея дуже проста: за часи помаранчевого правління розкрадання коштів перетворилось на норму. З того часу, щоб побороти це лихо, влада вирішила переслідувати в судовому порядку винних, застосувати санкції проти нечесних чиновників. "Всі розуміють, що їхню діяльність можуть піддати аудиту," - пояснює Вадим Колесніченко, заступник голови фракції Партії регіонів у Раді. – "Закон – це страх. Страх бути засудженим. Країна повинна випити цю гірку чашу та усвідомити, що її обманювали протягом років, під прикриттям красивих слів та гарних краваток".

Звичайно, це просто збіг, що основні мішені цих розслідувань, які розпочались в грудні 2010, походять з одного табору, з опозиції, у той час як Партія регіонів все більше стає уособленням суміші приватних інтересів та державних функцій. Генеральна прокуратура, яку очолює близький соратник президента Януковича, 20 грудня висунула звинувачення проти Тимошенко у "зловживанні владою". Їй закидають нецільове використання частини коштів (320 мільйонів доларів), отриманих від продажу Японії вуглецевих квот. Ці гроші було використано на виплату пенсій.

З Тимошенко, яка майже щоденно викликається на допити до прокуратури, взяли підписку про невиїзд. "Вони обнюхали кожний папірець, але не знайшли нічого іншого. Це – реабілітація всього того, що я зробила як прем’єр-міністр," - іронізує Тимошенко під час нашої зустрічі 24 січня. – "Їхня мета очевидна, вони мені про неї сказали: засудити мене до парламентських виборів наступного року, щоб завадити моїй участі у них." Чи боїться вона тюрми, в якій вже побувала протягом одного місяця в 2001? "Я ніколи не відчуваю страху." Про втечу не може бути й мови.

27 січня, через три дні після інтерв’ю з "Лє Монд", Тимошенко дізналась, що проти неї порушено ще одну справу, цього разу щодо купівлі її урядом 1000 пікапів за ціною на 20% вищою ринкової, як заявляє прокуратура. Замість того, щоб служити у якості машин швидкої допомоги, як це було передбачено, вони нібито використовувались для її кампанії як кандидата у президенти.

Тимошенко не єдина, хто потрапив під дію цього захоплення аудитом. В грудні 2010, невдовзі після порушення першої справи проти неї, було заарештовано двох її колишніх міністрів, Євгена Корнійчука (заступник міністра юстиції) та Юрія Луценка (внутрішніх справ). Колишній Міністр економіки Богдан Данилишин втік до Праги. Чеська Республіка надала йому політичний притулок, що послужило свого роду визнанням необґрунтованості його судового переслідування. "Ми є свідками секьюритизації режимом суспільного простору," - пояснює близький радник Тимошенко та колишній Віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря.

Табір Януковича рішуче все заперечує. Заступниця голови його адміністрації Ганна Герман згадує про минулі справи, за часів помаранчевої влади, проти високопоставлених членів її власної партії. Вона називає цифру 358, або кількість справ, порушених в 2010 році проти різноманітних службовців державного апарату та місцевої влади.

В її кабінеті, прикрашеному іконами, можна побачити її фотографію з Бараком Обамою. Герман вміє показати себе відкритою та привітною перед іноземними журналістами. Обов’язкове запитання про Тимошенко. "Вона дуже авторитарна, в десять разів більше, ніж всі політики, яких я знаю. Вона грає за брудними правилами. Але вона ніколи не буде президентом. Її час слави минув."

Іноді деякі її висловлювання змушують заціпеніти:

"Ми пережили наслідки кризи. Ми не могли допустити хаосу. На всьому пострадянському просторі, де не існує сильної демократичної свідомості, потрібен порядок.

- Отже,пані Герман, демократія і порядок – несумісні речі?

- Нажаль, так."