_APX5455

Наші діти потребують не співчуття, а розуміння

17:34 01.06.2018

Голова Партії ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко впевнена, що діти потребують не лише захисту і підтримки, я у першу чергу розуміння дорослих і відкриття для них можливостей для розвитку.

«Нашим дітям потрібен не захист і співчуття, адже вони надзвичайно сильні, можуть долати такі складнощі і проблеми, які не можуть здолати навіть дорослі люди. А наші діти потребують розуміння їх серця і душі, та відкриття для них всіх можливостей для розвитку, і нам дорослим треба це зробити», – сказала Юлія Тимошенко в День захисту дітей, 1 червня 2018 року.

Голова фракції «Батьківщина» у своєму відеозверненні розповіла про історію сироти Тимофія Редька, який спільно із бабусею і сестричкою проживав на Сході Україні, але з початком фактичної війни Російської Федерації проти України опинився із родиною на окупованій території, та разом із тим отримав ще неабияке випробування – онкологічне захворювання. Але попри ці складні обставини, він зміг не лише подолати важку хворобу, але і за підтримки волонтерів і доброзичливців повернути бабусю і сестричку із окупованих територій на мирну українську землю.

«Тимофій рятував не себе, він рятував свою родину – бабусю і сестричку, які залишились на окупованій території. Тимофій боровся не за себе проти хвороби, а він боровся за своїх близьких – бабусю і сестричку, і Господь допоміг йому вилікуватись», – сказала вона.

Юлія Тимошенко зауважила, що після всіх випробувань Тимофій Редько написав щирого відкритого листа для всіх дітей, і вона закликала всіх небайдужих поширити цей дитячий лист, аби всі змогли перейнятись і відчути невимовну силу Тимофія Редька.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ТИМОФІЯ РЕДЬКА

«Дорогие друзья!

Cегодня День защиты детей!

Хочется поздравить детей всего Земного Шара, детей всех национальностей и вероисповеданий с этим замечательным праздником.

Пусть каждый ребёнок ощутит детство в полной его красоте, изобилии любви. Да, так должно быть, но, к большому сожалению, у всех складывается жизнь по-разному: одни дети живут в полноценной семье в любви и ласке, а другие в детских домах, в больницах, в инвалидных колясках; одни здоровы, другие больны.

Я часто задаю себе вопрос: как тем вторым, которым плохо, найти себя в жизни. И вдруг, оглядываясь на свою жизнь, понимаю: главное не сдаваться!

Мы с сестрой остались без родителей, но духом не падали. Занялись хореографией, осваивали театральное мастерство. Мы много отдавали времени этому и у нас было очень интересное детство. Мы много ездили на конкурсы, фестивали в разные города. Однажды стали участниками фестиваля «Назустріч Мрії». Это особенный фестиваль, благодаря которому я остался жив.

Фестиваль помог мне в лечении онкологического заболевания. Меня отправили на лечение в Германию и только благодаря этой поддержке я теперь продолжаю жить и учиться в институте на переводчика китайского и английского языка!

Ребята, я скажу вам так: любая сложная ситуация, любой, даже самый страшный диагноз – это не приговор, это лишь сигнал к действию. Нужно бороться, добиваться, находить новое качество жизни – и вы будете счастливы! Главное – верьте в свои силы, делайте людям добро, относитесь к товарищам и друзьям меньшим так, как вы хотели бы, чтобы к вам относились. И всё вернётся сторицей!

С уважением, Редько Тимофей, город Краматорск!»